# Монстрів не буває

> Заспокійлива казка на ніч для малечі: Сем помічає на стіні страшну тінь, але Мама показує йому, що це лише стілець у місячному світлі. Тепла, ніжна й сповнена затишку.

Canonical: https://www.bedtime-stories.fun/uk/showcase/monstriv-ne-buvaie
Last updated: 2026-03-02

- 3–4 роки
- 3 min
- Реальний світ
- Оповідач

## Characters

- Мама (Mother)
- Сем (Son)

## Story

Настав час спати, і в дитячій кімнаті було зовсім тихо. Лише місяць світив у вікно й малював на підлозі світлі плямки.

Сем лежав у своєму ліжечку, натягнувши ковдру аж до носика. Його ведмедик Бенні сидів поруч на подушці. Сем міцно пригорнув Бенні й дивився на стелю.

Усе було так гарно й спокійно. У кутку тепло й золотисто світився нічник. Надворі вітер тихенько шелестів у деревах... шу-у... шу-у...

Аж раптом Сем побачив щось на стіні. Велику темну тінь. Тінь гойдалася туди-сюди, зовсім повільно, наче ворушилося щось велике.

Сем широко-широко розплющив очі. Він натягнув ковдру ще трішки вище й ще міцніше обійняв Бенні. Його маленьке серденько стукало: тук, тук, тук.

Але Сем був сміливим хлопчиком. Він дуже уважно подивився на тінь. У тіні були дві великі руки, що ворушилися на вітрі. А може... це зовсім не руки?

Аж ось тихенько відчинилися двері. Туп, туп, туп. До кімнати зайшла Мама. Вона сіла на краєчок ліжка, і одразу запахло теплом і домівкою.

Мама ніжно погладила Сема по голівці. Вона побачила, що він міцно-міцно тримає ковдру, і побачила велику тінь на стіні.

Мама усміхнулася. Вона встала, підійшла до вікна й трішки відсунула штору. І тоді... тоді Сем теж це побачив.

Це був стілець! Старий стілець біля вікна, на якому висів Семів светрик. Рукави светрика гойдалися від протягу туди-сюди. А місяць перетворював їх на велику хитку тінь на стіні.

Сем подивився на стілець. Потім подивився на тінь. А потім... не втримався й захихотів. Спершу тихенько, а тоді вже по-справжньому, весело й дзвінко. Та тінь же була просто стільцем!

Мама поцілувала Сема в чоло. Вона поправила ковдру, щоб було тепло й м'якенько, і знову поклала Бенні зовсім близько до Сема.

Сем позіхнув. Широко-широко, кругленько. Він уткнувся носиком у м'яке хутро Бенні й заплющив очі. Тінь на стіні ще трішки погойдувалася... але тепер вона зовсім не була страшною. Тепер вона здавалася навіть кумедною.

Мама зовсім тихенько зачинила двері. У кімнаті було тихо й тепло. Місяць лагідно світив у вікно. І Сем заснув, спокійно-спокійно, затишно, з Бенні в обіймах.

Бо монстрів не буває. На добраніч, маленький Семе.

## Related

- [Послухайте, як це звучить](https://www.bedtime-stories.fun/uk/showcase)
- [Голоси](https://www.bedtime-stories.fun/uk/voices)
- [Ціни](https://www.bedtime-stories.fun/uk/pricing)