# Подорож Сема до зоряного неба

> Місячної ночі Сем знаходить у саду маленький зоряний потяг. Привітний робот-провідник бере його в лагідну подорож крізь хмари, подушкові гори й зорі.

Canonical: https://www.bedtime-stories.fun/uk/showcase/podorozh-sema-do-zorianoho-neba
Last updated: 2026-03-02

- 3–4 роки
- 3 min
- Чарівне
- Голоси Full Cast

## Characters

- Сем (Son)
- Провідник (Robot Conductor)

## Story

Жив-був собі маленький хлопчик, і звали його Сем. Сем лежав у своєму ліжечку, укритий аж до кінчика носа. Піжамка в нього була срібна й уся в маленьких зірочках. Місячне світло лагідно падало крізь вікно.

Аж раптом Сем щось почув. Тихо-тихо. Ту-ту-у-у. М'яко, наче колискова. Він сів у ліжку й прислухався. Ту-ту-у-у. Ось знову.

Сем виліз із ліжечка, туп-туп-туп, і тихесенько, на м'яких ніжках, прокрався в сад. Трава була прохолодна й м'якенька під пальчиками.

І тут він побачив. Між двома великими деревами стояв крихітний срібний вокзальчик і тихенько світився. На коліях чекав маленький потяг — і весь він був зі справжніх зірок. Він мерехтів і виблискував, мов тисяча світлячків.

Двері потяга відчинилися, і звідти вийшов маленький робот-провідник. Очі в нього були круглі, сині, і вони привітно блимали.

Провідник: Ласкаво просимо на борт Зоряного експреса, пасажире Семе! Будь ласка, обережно: сходинка з місячного променя.

Сем дуже обережно ступив на сходинку з місячного променя й заліз у потяг. Його сидіннячко було м'яке, мов хмаринка. Він зручненько вмостився, і потяг рушив — тихо, зовсім тихо. Ву-у-у... Колії були з місячного світла, і потяг лагідно ковзнув угору, у нічне небо.

Провідник: Перша зупинка — станція Сонна Хмаринка!

Потяг зупинився, а там була велика пухнаста хмара. Хмара затишно позіхнула й помахала Семові м'яким хмаринковим краєчком. Сем усміхнувся й помахав у відповідь.

Провідник: Наступна зупинка — станція Подушкова Гора!

І ось вона: величезна-превелика гора з подушок, складених одна на одну. І знаєш що? Подушкова гора хропла! Хр-р-р... хр-р-р... Сем тихенько захихотів сам до себе.

Провідник: А тепер, пасажире Семе, — станція Зірочок!

Довкола потяга мерехтіли зірочки, близько-близько і яскраво. Перед Семом була маленька срібна кнопочка. Він простягнув руку й натиснув її — легенько-легенько. І зірочки стали тихішими. Тепер вони мерехтіли зовсім-зовсім ніжно, як маленькі нічники.

Провідник: Ми вже скоро приїдемо, пасажире Семе. Попереду остання зупинка.

Зоряний потяг повільно ковзнув униз, крізь тиху ніч, повз місяць, крізь відчинене вікно — і м'якенько приземлився на килим у Семовій кімнаті.

Провідник: Кінцева. Станція «Спальня». Дякую, що їхав Зоряним експресом, пасажире Семе.

Сем виліз із потяга й заповз назад у своє тепле ліжечко. Він натягнув ковдру аж до кінчика носа. Ту-у-у... — пролунало ще раз, зовсім тихо. А тоді маленький потяг зник.

Місяць за вікном ще наспівував тиху пісеньку. А Сем заплющив очі, усміхнувся — і заснув. На добраніч, маленький зоряний мандрівнику.

## Related

- [Послухайте, як це звучить](https://www.bedtime-stories.fun/uk/showcase)
- [Голоси](https://www.bedtime-stories.fun/uk/voices)
- [Ціни](https://www.bedtime-stories.fun/uk/pricing)